Садиба княгині Марії Щербатової у м. Немирів

Не менш величавою та цінною перлиною не тільки Немирівщини, а й усієї України є палац та дендропарк княгині Марії Щербатової.

…Збігали роки. Колись красивий та помпезний палац графа Болеслава Потоцького, що знаходився посеред парку, став старим, подекуди трухлявим і тепер дочікувався свого зносу. Молодій власниці Немирівських земель княгині Марії хотілось чогось нового, унікального. Тому, ще за життя старого графа, у 1885 році його палац пішов на злам, щоб натомість, на його місці побудувати новий. Княгиня багато подорожувала, особливо в молоді літа. То ж, як переказують, десь в Англії вона помітила палац, копію якого забажала побудувати в Немирові. Але, правда, як передає місцева легенда, ще під час зносу старого дідового палацу у тім же 1885 році циганка-ворожка передрекла княгині наглу смерть по закінченні спорудження нового палацу. Невідомо, чи так воно й було, але роки ідуть за роками, а будівництво нового палацу не розпочинається. І лише навесні 1894 року почалось спорудження палацу.

Ще за декілька років до того було замовлено проект чеському архітекторові з Праги Іржі Стібралу (1859-1939). Він був талановитим архітектором і художником і вже у 28 років став професором. З самого початку будівництва остаточної думки про палац не було та й давалось взнаки і віщування ворожки, яке тяжіло над головою усі ці роки. Саме тому палац неодноразово перебудовували, змінювали планування та оздоблення по кілька разів. Навіть сам проект палацу і той змінювати тричі. Як видно з решток Немирівського архіву, первісно палац мав бути зовсім не таким, як нині існуючий. На аркушах, датованих 1891 роком і підписаних архітектором І.Стібралем, видно зовсім інше. Навіть, коли палац був вже повністю готовий і майже закінчений до 1900 року, його все ж таки продовжували дуже повільно добудовувати, уточнювати в деталях аж і дійсно до наглої насильницької, неприродної смерті володарки…

Про завершення основних будівельних робіт і придатність до користування новобудови на початку 1900 року свідчить клопотання М.Г.Щербатової перед єпископом Подільським і Брацлавським Іринієм про дозвіл відновити домову церкву. Цікаво, що за розмірами палац М.Г.Щербатової був не менший за попередній палац Б.Потоцького – ті ж 100 метрів у довжину, так само фасад ділився на 5 частин, але ж вирішення було зовсім інше. Особливої принадності фасадам нового палацу надали класичні архітектурні деталі, надзвичайно ретельно виконані з пісковику теплих, золотавих відтінків. Цей камінь-пісковик видобували і обробляли в кар’єрах Ямпільського повіту, що належали німецьким підприємцям Емілю Глоде в селі Бандишівка та Фрідріху Урбану – в селі Мервинці. Звідти волами до залізничної станції Могильов-Подільський, потім залізницею до Рахнів Лісових і знову волами до Немирова возили архітектурні деталі, виготовлені згідно до креслень для будівництва палацу. Княгиня повільно продовжувала добудовувати свій палац, який був для неї найбільшою турботою в ті роки. Вона налагоджує в ньому нову водяну систему опалення. Для цього були завезені труби, радіатори та сантехнічні пристрої. Для опалення палацу завозиться вугілля. Одночасно будується нова каналізаційна система, для якої з Москви та Києва завозяться насоси, шланги, труби, фільтри, будується насосна станція. Тут працюють майстри із Смоленської губернії по замощенню вулиць міста та дворів при палаці. Княгиня продовжує прикрашати свій палац… Так, із Парижа через Одесу вона завозить мармурові вироби, вироби з позолотою та скляні прикраси. З Києва привозяться білі кахлі, фризи та карнизи. В 1912 році княгиня викуповує частину меблів та камін з тульчинського палацу Потоцьких.

При спорудженні Немирівського палацу у 1893-1899 роках архітекторами-будівничими були чехи Генріх Грюндер, Еману ель Крамарж та А.Зіма. А з 1890 по 1914 рік постійно працювали відряджені сюди І.Стібралем чеські будівничі Антонін Ліман, Й.Сосна, Й.Черні та інші. Цікаво, що чехи і насамперед І.Стібрал тактовно призвичаювались до місцевих, українських будівельних традицій та правил. Останнім, хто професійно займався садибою княгині М.Щербатової у 1912-1914 роках, був архітектор І.О.Фомін.

Немирівський маєток княгині М.Г.Щербатової був застрахований у Київському відділені Варшавського страхового товариства, яке мало свою пані-агента і в Немирові, котра гонорово підписувалась хоч і офіційною російською мовою, та все ж з рідною польською вимовою: Жозефіна Лемніцька. Все діловодство маєтку велося на гарних спеціально для кожної операції виготовлених фірмових бланках. Був порядок. В той самий час навколо палацу продовжував формуватись й далі парк, який був закладений ще Вінцентієм Потоцьким у 1787 році. Тепер його розбили на декілька окремих частин, так як він став доволі великим. Кожна частина окремо розташовувалась по периметру з різних боків палацу і відмежовувалась одна від одної широкими алеями. В різні роки в парку працювали садівники із Відня - Зеннгольц; із Брюсселя – Е.Пінаерт Ван Неєрт, а за ними - празький садівник Франтішек Томайєр, автограф якого зберігся на архівному плані парку, складеному у 1900 році, а ще Роман Рихвінський. Деревами, декоративними кущами, квітами займалась спочатку Олександра (Сандра), дочка княгині. Вона сама замовляла та виписувала їх з різних місць. Частина з них висаджувалась у теплиці, а потім переносилась у парк на постійне місце.

Саме цими людьми свого часу, їхніми зусиллями, дбайливо й продумано був сформований єдиний палацово-парковий ансамбль на 85 гектарах, який і понині радує своїх гостей, а чи просто відвідувачів. Саме цими людьми було висаджено та виплекано тисячі дерев та кущів, більш як 160 видів, серед яких – гінго, смереки, кедр сибірський, липа срібляста, бундук канадський, чорна сосна і сосна Веймута, платани, дуби тощо, більшість з яких росте й нині.

За буремні 1917-1920 роки Немирів неодноразово переходив із рук в руки. В ці часи родина Щербатових продовжувала перебувати в родовому палаці. Княгиня допомагала однаково всім, хто до неї звертався про допомогу. Сприяла усім, чим тільки могла. Надавала притулок, дозволяла користуватись палацовими душовими і пральнями, харчувала, не дивлячись, чи то були німці, поляки, чи червоноармійці. Всі для неї були просто людьми, а в політику вона не вдавалась. Саме через це , мабуть, і не виїхала за границю, як це зробила більша частина поміщиків у ті роки. Будучи сама людиною, надіялась, що й і з нею буде все по-людськи. В деякій мірі воно так і було. Адже, навіть сам голова Раднаркому України Х.Г.Раковський видав розпорядження Немирівському ревкому про недоторканність родини Щербатових та їхнього палацу і парку, і ця вказівка безумовно виконувалась місцевою революційною владою. Але це був один бік «медалі»…

Згідно іншого боку - безжалісного, рокового, все сталось по-іншому. В ночі 20 січня 1920 року княгиня М.Г.Щербатова разом з дочкою Сандрою і гостею з Вороновиці, родичкою Можайських була розстріляна тими ж червоноармійцями, тут же в парку, неподалік палацу. Все ж таки пророцтво ворожки-циганки збулося. А новостворена революційна влада тим часом видає свій декрет, в якому оголошує «безхозне майно» - палац і парк княгині Щербатової – власністю народу, яка зразу ж, як кажуть, пішла по руках. Почався розгром та пограбування найбільш цінних багатств маєтку. А трохи пізніше, у 1925 році та ж радянська влада в своїй газеті «Правда» напише: «Когда щербатова была убита, дворец и парк послужили гнездом для петлюровских банд» (для точності подано мовою оригіналу). Такою була дійсна дяка за доброту та людяність княгині.

Після остаточного встановлення радянської влади у Немирові постало питання про збереження розграбованого палацу княгині М.Г.Щербатової та культурних цінностей, які ще залишались в ньому. Велику роботу в цьому питання провів Густав Бриллінг (1867-1941) – в минулому немирівчанин, випускник Немирівської гімназії, юрист, колекціонер предметів старовини та мистецтва, засновник та перший директор Вінницького краєзнавчого музею. Це саме він на початку лютого 1921 року добився, створив та очолив комісію Наркомосвіти з питань збереження «безхозного майна». Завдяки йому, частину художніх творів вдалось врятувати і зараз вони зберігаються в музеях Вінниці та Києва. Згідно ж рішення комісії Наркомосвіти палац було віддано агрономічному училищу ( західна частина палацу), там же було створено музей; решту палацу було віддано під народний театр, який дав перші вистави уже 24 лютого та 10 березня 1921 року.

У травні 1921 року за декретом самого В.І.Леніна на базі маєтку княгині М.Г.Щербатової був створений перший на Україні санаторій для відпочинку жителів Подільської губернії. Варто зазначити, що в тогочасному Радянському Союзі існувало лише чотири подібних заклади. Новостворений санаторій мав всесоюзне значення і перебував у Республіканському підпорядкуванні. У 1925 році у власності санаторію було 70 десятин присадибної землі, 32 десятини орної землі, 7 десятин ставків та 17 десятин соснового лісу. При санаторії діє дільнична поліклініка з шістьома кабінетами та консультацією для вагітних жінок. За кожних шість тижнів санаторій обслуговував в середньому 150 чоловік дорослого населення та біля 70 дітей. За рік же оздоровлювалось десь 900-1000 чоловік. Згодом санаторій був перетворений у будинок відпочинку «Авангард». І все ж таки, не дивлячись на це, парк продовжував занепадати. Давно зникли лебеді із забруднених ставків, вже ледь проглядають зарослі штучні гроти й скелі. Зникла з господарчого двору мальовнича, з класичним портиком стара стайня – манеж. Колись «безхозне майно» так і не стало «хозним». Ще на більшу поталу та занедбання був відданий палац та парк в роки фашистської окупації Немирова (з 22 липня 1941 по 16 березня 1944 року). Спочатку в палаці були розмістились загони гітлерюгенду, потім – ремонтні майстерні. На клумбі був вироблений квітковий портрет Гітлера.

По війні у палаці знову відновив діяльність будинок відпочинку «Авангард», який став гордістю Немирова і одним із кращих будинків відпочинку в Україні. 60-ті роки принесли для «Авангарду» нові можливості для розбудови курортної системи. Зводяться нові комфортабельні спальні корпуси, які свого часу приймали і іноземних студентів з-за кордону і багатьох видатних людей із куточків Радянського союзу. В 1969 році на його території виріс новий корпус на 100 місць. За часів створення будинок відпочинку нараховував лише 100 ліжок, з плином же часу гостинні номери могли прийняти водночас до 700 чоловік. Гарне обслуговування, чудова база для відпочинку, чуйні та турботливі працівники швидко надали оздоровниці популярності. Гарний відпочинок притягував до Немирова тисячі людей щороку. А в 1985 році будинок відпочинку прийняв свого мільйонного відпочиваючого. Згодом був побудований і ще один корпус на 212 місць. У 1974 році побудована затишна їдальня на 750 місць, а в 1982 році величний та ошатний будинок культури з кіноконцертним залом на 600 місць, чудовою бібліотекою та просторими кімнатами відпочинку.

1988 рік приніс нові зміни на краще – будинок відпочинку знову було реформовано в санаторій згідно розпорядження Укрради курорту № 520 від 6.12.1988 р. та розпорядження Хмельницької терради курорту № 170 від 16.12.1988 р. Одночасно в практику почали впроваджуватись сучасні європейські медичні технології, стандарти, високі стандарти відпочинку, ефективні методи управління якістю надання медичних послуг та уніфіковані програми санаторно-курортного лікування. Для медичного колективу санаторію актуальними стали питання підвищення конкурентноздатності оздоровниці, як закладу високого класу. Для забезпечення виконання усіх цих завдань в санаторії проводиться постійне навчання персоналу, впроваджуються новітні лікувально-діагностичні пристрої та технології, провадяться науково-дослідні роботи з подальшим втіленням їх результатів у практичну діяльність санаторію. В цьому контексті заклад співпрацює з Бірмігемським університетом штату Алабама (США) з питань організації та управління охороною здоров’я. В 2004 році головний лікар санаторію О.О.Галаченко закінчив Інститут громадського здоров’я при Бірмігемському університеті і отримав міжнародний сертифікат про освіту. На початку лютого 2005 року провідні професори Бірмігемського університету Шила Андрус, Ричард Шевчин та Боб Фернандес відвідали санаторій «Авангард» з метою обговорення питань менеджменту охорони здоров’я та використання стандартних медичних технологій, які забезпечують контроль якості, надання медичних послуг.

Давні дружні та ділові стосунки пов’язують Немирівський санаторій «Авангард» з Вінницьким національним медичним університетом ім..М.І.Пирогова, Українським НДІ курортології та медичної реабілітації (місто Одеса), Київським центром термічної травми та пластичної хірургії. Взагалі, Немирівський санаторій «Авангард» має найкращий досвід в Україні по наданню медичної допомоги хворим на опіки різного ступеню. Близько 600 чоловік на рук проходять тут реабілітаційне лікування від опіків. А за 10 років існування опікового відділення допомогу отримали майже 5 тисяч хворих. Унікальність лікування хворих на опіки у санаторії полягає у застосуванні джерельного слабо мінералізованого родону у комплексі з найсучаснішими методами лікування опіків.

Почувши про трагедію маленької Насті Овчар, яка під час пожежі отримала опіки 80% шкіри, керівництво санаторію відразу почало готуватись до прийняття дівчинки на безкоштовну реабілітацію після лікування в опіковому центрі Бостона (США). Наприкінці грудня 2005 року Настя Овчар прибула на лікування до санаторію «Авангард». Тут вона лікувалась протягом 48 днів і пройшла не тільки фізичну, а й і психологічну реабілітацію.

В Києві у палаці мистецтв «Український дім» 24 лютого 2005 року відбувся VІІ Конгрес ділових, наукових і творчих кіл України. На урочистій церемонії цього впливового форуму відбулось вшанування Немирівського санаторію «Авангард», як переможця престижного міжнародного конкурсу «Європейська якість» - за досягнення високої якості обслуговування у відповідності до європейських стандартів. Останні кілька років – це час творення нових звершень. Санаторій «Авангард» стає відомий далеко за межами України. Тут лікуються і відпочивають не лише українці, а й росіяни, німці. Так, у травні 2005 року в санаторії відпочивав 50-річний принц князівства Ліхтенштейн, Грегор Ліхтенштейн з династії, що править країною з 1719 року. Високий гість був приємно вражений кухнею санаторію та картинною галареєю, яка є невід’ємною рисою і «родзинкою» Немирівської оздоровниці.

2007 рік став визначним, ювілейним для Немирівського парку та його останньої власниці княгині М.Г.Щербатової. Адже саме в цьому році виповнюється 220 років з дня заснування всесвітньовідомого Немирівського національного дендрологічного парку Потоцьких (заснований у 1787 році Вінцентієм Потоцьким). 17 жовтня виповнилось 150 років від дня народження самої княгині Марії Григорівни Щербатової, останньої володарки Немирівських земель. А відповідно до рішення № 449 14 сесії обласної ради 5 скликання від 18 грудня 2007 року «Про підсумки обласного конкурсу «Сім чудес Вінниччини» Немирівській парк і палац княгині Щербатової визнано «Перлиною Вінниччини».